ЛЮДИНА ЯК ОСНОВНИЙ БЕНЕФІЦІАР МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Анотація

У статті досліджуються особливості статусу людини як основного бенефіціара (вигодонабувача) місцевого самоврядування. Виявлено, що виходячи з сутності терміну «бенефіціар», йдеться про тих осіб, які отримують певні вигоди, доходи або дивіденди не в силу активної реалізації своїх прав, але деякою мірою «пасивно», завдяки їх статусу або діяльності інших осіб.

Встановлено, що саме розуміння людини як бенефіціара місцевого самоврядування демонструє новий акцент у розумінні того, в який спосіб повинна діяти муніципальна влада та в чиїх інтересах. У центрі такої діяльності повинна перебувати людина як член територіальної громади, а її інтереси повинні задовольнятися через детерміновану такими інтересами адекватну діяльність органів місцевого самоврядування.

Визначено, що людина як основний бенефіціар місцевого самоврядування постає: громадянином України, іноземним громадянином або особою без громадянства (апатридом) або біженцем; членом територіальної громади; жителем села, селища, міста чи об’єднань сіл, селищ, міст.

Запропоновано новий підхід до розуміння статусу людини – бенефіціара місцевого самоврядування у широкому та вузькому розумінні (у широкому – в рамках здійснення органами місцевого самоврядування всіх своїх повноважень, у вузькому –здійснення органами місцевого самоврядування відповідних повноважень по відношенню до соціально незахищених верств населення).

Визначено, що законодавство України крізь призму повноважень органів місцевого самоврядування передбачає чітких адресатів (вигодонабувачів), якими переважно є ті категорії місцевого населення, які потребують різного роду фінансової, матеріальної чи іншої підтримки та сприяння, – в тому числі, сюди належать соціально незахищені чи малозахищені члени територіальної громади. Отже, людина є членом територіальної громади, а її інтереси повинні задовольнятися через детерміновану такими інтересами адекватну діяльність органів місцевого самоврядування