РОЛЬ ЮРИДИЧНОЇ НООСФЕРОЛОГІЇ У РОЗРОБЦІ НАУКОВИХ МЕТОДІВ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
Анотація
У 2019 року в науково-практичному юридичному журналі «Публічне право» №1 (33) автори опублікували статтю про доцільність розробки єдиної моделі міжнародного публічного права та ноосфери. Таке рішення було прийнято відповідно до відомим науковим фактом: існування єдиного глобального простору цивілізаційно-правових подій і ноосфери, простір якої можна представити у вигляді топологічного, а систему міжнародного публічного права описати у вигляді «рівноважної поверхні» різноманіття, що диференціюється. Розвиток цих досліджень призвело авторів до усвідомлення існування в системі ноосфери глобальної інформаційно-правової структури, а потім до розробки і створення «топологічної двоконтурної оболонково-ядерної інформаційно-правової моделі ноосфери». Дана модель стала концептуальною основою для проведення подальших досліджень: по розробці системи ноосферного права, методів міжнародно-правового прогнозування та моніторингу «стійкості» інформаційно-правової структури цивілізаційного простору ноосфери. Результати проведених досліджень є теоретичний фундамент для формування і розвитку нової наукової і навчальної міжгалузевої дисципліни: «юридична ноосферологія», яка має найважливіше наукове значення для розробки ефективних методів міжнародно-правового прогнозування.
Посилання
Декларация Конференции Организации Объединенных Наций по проблемам окружающей человека среды (Стокгольмская декларация) 1972 года и Рио-де-Жанейрская декларация по окружающей среде и развитию 1992 года [Електронний документ]. – Режим доступу: https://legal.un.org/ avl/pdf/ha/dunche/dunche_r.pdf
Конференция Организации Объединенных Наций по устойчивому развитию "Рио+20"19 января 2012 года [Електронний документ]. – Режим доступу: https://apps.who.int/gb/ebwha/pdf_files/EB130/B130_36-ru.pdf
Перетворення нашого світу: Порядок денний в галузі сталого розвитку на період до 2030 року: Резолюція, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 25 вересня 2015 року (A/70/L.1) [Електронний документ]. – Режим доступу: http://sdg.org.ua/ua/resources-2/344-2030-2015
Баймуратов М.А. Международное публичное право: учебник. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. 704 с.
Баймуратов М.А., Ожерельєв В.П. Міжнародне публічне право і ноосфера: на шляху до створення єдиної аналітичної моделі // Публічне право. 2019. №1 (33). С. 120-130. [Електронний документ]. – Режим доступу: https://www.publichne-pravo.com.ua/files/33/pdf/pp-2019-33-14.pdf
Баймуратов М.А., Ожерельєв В.П. Роль топологічної двоконтурної моделі ноосфери в дослідженні процесів правової глобалізації // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. №1. С. 8-18 [Електронний документ]. – Режим доступу: https://instzak.com/index.php/ journal/article/view/1770/1651
Баймуратов М.А., Ожерельєв В.П. Топологічна інформаційно-правова структура ноосфери – концептуальна основа ноосферного права // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. №4 [Електронний документ]. – Режим доступу: https://instzak.com/index.php/ journal/article/view/1826/1706
Баймуратов М.А., Ожерельєв В.П. Юридична ноосферологія як наукова і навчальна дисципліна: об’єкт, предмет і методи досліджень. // «Соціальний Калейдоскоп». 2020. Том 1. №1. [Електронний документ]. – Режим доступу: https://socialcaleidoscope.org.ua/index.php/journal/article/ view/10/8 9. Фролов В.Т. Литология. Книга 3. Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ. 1995. 352 с. 10. Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. – М.: Наука, 1991. 271 с. 11. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Успехи современной биологии. 1944. №18, Вып. 2. С. 113-120. 12. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. – М.: «Наука», 1989. 261 с.
Рулан Норбер. Юридическая антропология: учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА. 1999. 310 с.
Ковлер А.И. Антропология права: учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА. 2002. 467 с.
Международное публичное право. Учебник. Изд. 2-е, переработ. и доп. / Под ред. К.А. Бекяшева. – М. : «Проспект», 1999. 640 с.
Урсул А.Д. Космическое продолжение глобальных процессов. Пространство и время. [Space and Time]. ЕАЕН (Ганновер, ФРГ). №2 (8)/2012. С. 17-23.
Урсул А.Д. На пути к ноосферной цивилизации: взаимосвязь цивилизационных и ноосферных исследований // Политика и общество. 2014. №12 (120). С. 1501-1520.
Урсул А.Д., Урсул Т.А. Цели перехода к устойчивому развитию человеческой цивилизации // Знание. Понимание. Умение. Гуманитарные науки: теория и методология. 2016. № 2. С. 65-72.
Мезенцев Ю.Л. Ноосферное мировоззрение – стратегия выживания современной цивилизации // Учёные записки Таврического национального университета им. В.В. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011. №3. С. 309-316.
Ноосферный проект социоприродной эволюции: поиск алгоритмов устойчивости (коллективная монография) [текст] / Отв. ред. проф. Д.Е. Муза. – Донецк: ДонНТУ, Технопарк ДонНТУ УНИТЕХ, 2014. 288 с.
Жарков В.О. Концептуальні засади формування сталого розвитку в Україні // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2020. №1. С. 137-145.
ISSN 
